Історичний будинок Розенфельда в Харкові, занедбаний і зіпсований десятиліттями, останнім часом став яскравим прикладом розумної реставрації.
н завдяки унікальній конструктивістській архітектурі, яка розпочала розквіт у 1920-х роках, після того, як місто стало промисловим та фінансовим центром регіону. Однак стиль модерн (або Югендстиль і Сезесіонстиль) не менш критичний для його міського ландшафту. Обидва стилі гармонійно співіснують, резонують, переплітаються і часто перетинаються на часовій шкалі. Багато місцевих будівель в стилі модерн були так званими «дохідними будинками» - орендованими квартирами, відомими як «immeubles de rapport» у Франції, «inmuebles de alquiler» в Іспанії тощо. Для заможних власників таке майно означало стабільне та довгострокове джерело доходу. Квартири в цих будинках мали подібні планування, але фасади, що виходять на головну вулицю, зазвичай були чудово прикрашені.
До кінця 19 століття маргінальні райони на північ від історичного центру міста були побудовані приватними садибами та садибами з садами. Зрештою, вони віддали місце більшим багатосімейним доходовим будинкам, у тому числі на вулиці Чорноглазівській. Вулиця була названа на честь знатного роду. Олександр Черноглазов був нагороджений високим званням і майном за свою роль у російсько-турецькій війні у XVIII столітті. Його спадкоємці володіли деякою нерухомістю на цій вулиці.
У 1912 році процвітаючий фармацевт Лазар Розенфельд купив там ділянку і наказав будівельнику Миколі Колодяжному розробити проекти двох житлових будинків. Вони були закінчені наступного року під керівництвом інженера Михайла Ройтенберга. У наш час вони мають номери #6 і #8.
Будинок Розенфельда #8 — це п'ятиповерхова будівля, типовий зразок пізнього харківського модерну, еклектично доповнений класицистичними елементами, такими як фестони та пілястри в стилі імперії, що простягаються на чотирьох верхніх поверхах. Вхід фланкується двома скульптурами херувивів. Зверху, на декоративній фронтоновій стіні, розташовані два маскарони із зображенням Гермеса, божества торгівлі та успіху. Високі пілястри та подовжені вікна вкладають фасад у характерний вертикальний ритм.
Деякі джерела стверджують, що будівництво виявилося занадто дорогим для Розенфельда, тому йому довелося продати обидві будівлі. Проте після продажу він поселився в одній з орендованих квартир. Інженер проекту Ройтенберг орендував іншу квартиру.
Обидва будинки збереглися до наших часів. #6 залишився заселеним і був відремонтований, хоча він втратив прибудову та деякі оригінальні елементи фасаду.
Тим часом будинок #8 відмовився. У 1980-х роках мешканців виселили з зруйнованої будівлі. Пізніше його дах і елементи інтер'єру зруйнувалися - через вікна можна було побачити небо просто з вулиці. В основному будівля перетворилася на скелет. Однак фасад все ще стояв.
Було кілька спроб врятувати будівлю, і в якийсь момент стіни були посилені зсередини металевим каркасом. У 2013 році муніципальна влада вирішила позбавити його природоохоронного статусу та зруйнувати. Чиновники побоювалися, що обвал будівлі може пошкодити два сусідні будинки. Тоді Будинок Розенфельда належав одному з українських банків, який збанкрутував у 2015 році. На щастя, демонтажу так і не відбулося. Однак будівля постійно руйнувалася з яскраво-жовтою сигналізацією на вхідних дверях: концептуальна робота харківського вуличного художника Гамлета Зінківського, написання «Кожне вікно - двері».
У 2020 році компанія Alter Development розпочала амбітну реконструкцію зруйнованої будівлі. Оскільки більша частина внутрішньої структури вже була втрачена, інженери спроектували нову відповідно до нової функції: офісне приміщення. Деякі елементи, такі як автентичні сходи, які вдалося зберегти, залишилися. Нова конструкція дозволила адаптувати внутрішнє планування під сучасні стандарти офісних будівель.
Фасад, з іншого боку, був повністю відреставрований, максимально наближений до оригіналу. Справжня цегла була використана повторно, а плитка Меттлаха та гранітні елементи збереглися. Архітектори проектів реконструювали оригінальні віконні та дверні рами. Основним кольором фасаду обраний відтінок між світло-сірим і нейтральним бежевим. Білі штукатурні прикраси і вхід тонко виділяються на цьому тлі. Скульптури, маскарони та інші штукатурні роботи реконструював місцевий харківський скульптор Олександр Рідний.
Архітектори додали функціональний мансардний поверх. Це втручання не змінило загальну висоту будівлі. В останні десятиліття в Україні стало повсюдним поширення надбудови до історичних будівель. Як це часто буває, вони порушують не тільки дизайн оригінального екстер'єру, але і спотворюють загальні пропорції будинку. Тим не менш, є контрастні зразки делікатних доповнень, які роблять проекти більш комерційно привабливими та функціональними, не руйнуючи оригінального дизайну. Справа Розенфельдського дому є однією з них. Крім того, на даху буде облаштована зона відпочинку під відкритим небом.
Загалом, реставрація замість знесення та нового будівництва - це вибір на користь стійкості та відповідального розвитку. Це має бути ще більше у випадку з переліченими будівлями.
Через близькість до російського кордону Харків сильно постраждав від авіаударів. Північні житлові райони на півночі міста зазнали найбільших збитків, але також постраждали десятки історичних будівель у центральних райоНАХ. Це робить проекти реставрації та збереження самобутньої та унікальної архітектури Харкова вирішальними.
