Історичний будинок Розенфельда в Харкові, що був занедбаний і зруйнований упродовж десятиліть, нещодавно став показовим прикладом виваженої реставрації.
Харків відомий своєю унікальною архітектурою конструктивізму, що розквітла у 1920-х роках, коли місто стало промисловим і фінансовим центром регіону. Водночас стиль модерн (також знаний як югендстиль або сецесія) є не менш важливим для міського ландшафту. Обидва стилі гармонійно співіснують, перегукуються та часто перетинаються в часовій площині. Багато харківських будівель модерну були так званими прибутковими будинками — орендними багатоквартирними спорудами (у Франції — immeubles de rapport, в Іспанії — inmuebles de alquiler тощо). Для заможних власників така нерухомість була стабільним довгостроковим джерелом доходу. Квартири мали подібні планування, але фасади, що виходили на головну вулицю, зазвичай були пишно оздоблені.
Наприкінці ХІХ століття околиці на північ від історичного центру забудовували приватними садибами з садами. Згодом їх витіснили більші багатоквартирні прибуткові будинки, зокрема й на Чорноглазівській вулиці. Вулиця отримала назву на честь дворянської родини. Олександр Черноглазов здобув високий чин і маєтності за участь у російсько-турецькій війні XVIII століття. Його нащадки володіли нерухомістю на цій вулиці.
У 1912 році заможний фармацевт Лазар Розенфельд придбав тут ділянку й замовив будівничому Миколі Колодяжному проєкти двох житлових будинків. Уже наступного року їх завершили під наглядом інженера Михайла Ройтенберга. Сьогодні це будинки № 6 і № 8.
Будинок Розенфельда № 8 — п’ятиповерхова споруда, типовий приклад пізнього харківського модерну з еклектичними класичними елементами, зокрема ампірними фестонами та пілястрами, що простягаються через чотири верхні поверхи. Вхід фланкують дві скульптури херувимів. Угорі, на декоративному щипці, розміщені два маскарони із зображенням Гермеса — божества торгівлі та успіху. Високі пілястри й витягнуті вікна формують виразний вертикальний ритм фасаду.
За деякими джерелами, будівництво виявилося для Розенфельда надто дорогим, тож він змушений був продати обидва будинки. Утім після продажу він оселився в одній із квартир як орендар. Інженер проєкту Ройтенберг також винаймав тут помешкання.
Обидва будинки збереглися донині. № 6 залишався житловим і був відремонтований, хоча втратив прибудову та частину оригінального оздоблення фасаду.
Натомість будинок № 8 занепав. У 1980-х роках мешканців виселили з аварійної споруди. Згодом обвалилися дах і внутрішні перекриття — крізь вікна фасаду було видно небо. Фактично будівля перетворилася на каркас, хоча фасад ще тримався.
Було кілька спроб урятувати споруду — в певний момент стіни зсередини підсилили металевим каркасом. У 2013 році міська влада вирішила позбавити її статусу пам’ятки та знести. Чиновники побоювалися, що можливе обвалення зашкодить двом сусіднім будинкам. На той час будинок належав одному з українських банків, який збанкрутував у 2015 році. На щастя, демонтаж так і не відбувся. Однак споруда продовжувала руйнуватися, а на її вхідних дверях з’явився яскраво-жовтий напис — концептуальна робота харківського стріт-артиста Гамлета Зіньківського: «Every window is a door».
У 2020 році компанія Alter Development розпочала амбітну реконструкцію зруйнованої будівлі. Оскільки більша частина внутрішніх конструкцій була втрачена, інженери розробили новий каркас відповідно до нової функції — офісного простору. Деякі елементи, зокрема автентичні сходи, вдалося зберегти. Нова конструкція дала змогу адаптувати внутрішнє планування до сучасних стандартів офісних будівель.
Фасад, натомість, було повністю відреставровано максимально близько до оригіналу. Повторно використали автентичну цеглу, зберегли метлаську плитку та гранітні елементи. Архітектори відтворили первісні віконні та дверні рами. Основним кольором фасаду обрали відтінок між світло-сірим і нейтральним бежевим. Біла ліпнина та вхід делікатно вирізняються на цьому тлі. Скульптури, маскарони та інші ліпні елементи відновив харківський скульптор Олександр Рідний.
Архітектори додали функціональний мансардний поверх. Це втручання не змінило загальної висоти будівлі. В Україні останніми десятиліттями надбудови на історичних спорудах стали поширеною практикою. Часто вони порушують задум оригінального фасаду та спотворюють пропорції. Водночас існують приклади делікатних рішень, які роблять об’єкти більш функціональними й комерційно привабливими без шкоди для історичної архітектури. Випадок будинку Розенфельда — саме такий. До того ж на даху облаштують відкриту рекреаційну зону.
Загалом реставрація замість знесення та нового будівництва — це вибір на користь сталого розвитку й відповідального ставлення до міського середовища. Особливо це важливо у випадку пам’яток архітектури.
Через близькість до російського кордону Харків зазнає потужних авіаударів. Найбільше постраждали північні житлові райони міста, однак ушкоджень зазнали й десятки історичних будівель у центральній частині. Саме тому проєкти з реставрації та збереження унікальної архітектури Харкова сьогодні є критично важливими.
