Будівля однієї з найбільших друкарень Харкова у ХІХ столітті після реставрації функціонуватиме як культурний центр.
Харківська типографія належала компанії Сергія Яковлева та була однією з десятків, розташованих у великих містах тогочасної Російської імперії, зокрема у Києві та Дніпрі. У Харкові перша друкарня Яковлева відкрилася у 1872 році й передусім виконувала замовлення залізниці.
Підприємницька справа у Харкові розросталася, й друкарські станки були розміщені в декількох приміщеннях. Крім залізничної продукції, такої як квитки та бланки, друкували візитівки, афіші, ресторанні меню, пакування чаю, книжки й часописи, зокрема сатиричний журнал «Жало». Ще — вишукані запрошення на бали, з золотим тисненням, на дорогому імпортному папері, а також навіть бланки перепису населення.
898 року «Типографія Яковлева» почала будувати нову простору будівлю у районі Гончарівка — триповерхову і цегляну. Тогочасні газети згадували електричне освітлення, парове опалення, хорошу вентиляцію та багато сонячного світла. Великі цехи з високими стелями вміщали 15 друкарських станків і ще мали місце для такої ж кількості, бо типографія планувала розширюватися. На той час у друкарні працювали 150 робітників.
Відомо, втім, і про страйки, оскільки у той період по всій Європі посилювався робітничий рух. У 1905 році працівники «Типографії Яковлева» вимагали скоротити робочі зміни до восьми годин на день.
Під час заворушень, які послідували за Російською революцією, будівля типографії була пошкоджена, частина обладнання знищена. Друкарню відновили на початку 1920-х років. Вона знову запрацювала, вже як підприємство новоствореного залізничного управління Радянського Союзу.
До головної будівлі добудували поверх, встановили вантажний ліфт. Згодом, у повоєнний період, у подвір’ї було зведено кілька технічних будівель.
Друкарня працювала до 2000-х років як виробництво «Харківської типографії №2». Деякі приміщення здавали в оренду. Однак на початок 2010-х років історична будівля занепала і стояла пусткою.
.webp)
Зараз типографія Яковлева на вулиці Гончарівська 10/2 перебуває у списку архітектурних пам’яток. Будівля відноситься до так званого цегляного стилю — загальний термін, яким характеризують нетиньковані будинки періоду історизму наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Замість ліпнини та гіпсового декору фасади прикрашали за допомогою різних типів цегляної кладки, іноді цеглу фарбували. Цей стиль обирався за замовчуванням при будівництві фабрик і цехів того часу.
.webp)
Будівля нагадує старовинні фортифікаційні споруди. Будівельники використали залізобетонні конструкції, що наприкінці 1890-х років вважалося прогресивною технологією. Перекриття були додатково посилені чавунними колонами та масивними двотавровими балками.
Збереглися оригінальні вікна з дерев’яними рамами на перших двох поверхах над цоколем. Великі вікна мали вирішальне значення для забезпечення доступу денного світла у цехи, де раніше розташовувалися друкарські станки. Збереглися й ажурні перила сходів.
Третій поверх, добудований пізніше за радянських часів, радше за все, на початку 1930-х, вирізняється спрощеним оздобленням. Невідомий архітектор намагався наслідувати загальному дизайну фасаду. Тож, вікна декоровано імітацією замкових каменів, хоча помітно, як вони відрізняються від тих, що нижче.
Архітектор продовжив вертикалі між вікнами спрощеними пілястрами та увінчав ці лінії подобами капітелей на даху, які чимось нагадують зубці фортечних стін.
Металевий дашок над дверима головного входу простягається через весь тротуар, аж до проїжджої частини. Вочевидь, що так було зроблено, аби екіпажі могли під’їхати якомога ближче, й люди та паперова продукція не опинялися б під снігом чи дощем. Збереглися оригінальні дерев’яні двері.
Після Другої світової війни позаду головної будівлі було додано кілька складських і технічних приміщень, які замкнули подвір’я.
.webp)
Компанія Alter Development ініціювала реставрацію пам’ятки у 2021 році. Ще до фактичного початку реставраційних робіт було створено громадсько-культурний центр DRUK. Місцеві митці почали влаштовувати виставки та майстерні. Приміщення було переобладнано на простори для постійних резидентів, об’єднаних спільними цінностями: театр, поетичний гурток, фотостудія, майстерня кераміки, локації для урбаністів, музикантів тощо. У будівлі проводять кінопокази, концерти, театральні перформанси, лекції тощо.
Підвальне приміщення перетворили на «Мистецьке укриття», яке можна використовувати як бомбосховище під час повітряних тривог. У будні дні воно працює як коворкінг, а з п’ятниці до неділі його здають в оренду для різних подій. Деякі приміщення орендують соціально відповідальні бізнеси.
Головна ідея заснування центру DRUK полягає в ревіталізації всього кварталу між центральним залізничним вокзалом і річкою Лопань. Компанія переконана, що багатофункціональний центр здатен оживити місце середовище, місцеві бізнеси, рекреаційну та пішохідну інфраструктуру.
Реставрація будівлі триває, й особливу увагу спрямовують на збереження автентичних елементів фасадів та інтер’єрів.
