Будівлю було збудовано в 1898 році як друкарню, яку одразу після будівництва орендував С. П. Яковлєв. На той час це була одна з найбільших друкарень. Проєкт має потенціал стати посередником, що з'єднує міський простір навколо вокзалу та рекреаційну зону набережної. Будівля є важливою історичною пам'яткою та може служити сполучною ланкою між старою та новою забудовою. Проєкт матиме вплив на місто/регіон, зокрема на використання громадських просторів та очікувану кількість робочих місць/організацій.
Підприємства міста з понад 15 швидкісними друкарськими машинами, які були знищені під час Громадянської війни. У той час друкарня обслуговувала залізницю у занедбаному стані. Між 1924 і 1934 роками будівлю було відновлено та модернізовано: добудовано третій поверх та горищне приміщення, встановлено вантажний ліфт. У повоєнні роки добудовано технічні та складські приміщення, що створило закритий внутрішній простір. За радянських часів тут працювала 4-та друкарня Міністерства шляхів сполучення. У 1980 році будівля отримала охоронний номер та визнана пам'яткою архітектури місцевого значення.
З 2010 по 2020 рік будівля перебувала в аварійному стані. У 2021 році з'явився новий власник, який вирішив відродити будівлю. Компанія Alter Development розпочала роботу над проєктом у 2021 році, плануючи реставрацію та перетворення на культурний центр. У 2022 році проєкт було заморожено через повномасштабне вторгнення та відновлено у 2023 році.
Еклектичний стиль «цегля». Декор характеризується нефарбованою цеглою та готичними елементами. Також є елементи промислового модерну, а кладка з червоної цегли характерна для промислового харківського стилю модерн. Стиль також описують як неоготику з червоної цегли.
Місія керівної громадської організації «Українське чаювання» полягає у підтримці та розвитку культурних проектів у Харкові, з метою зробити Харків форпостом української культури. Планується розвиток екосистеми району, об'єднання громади та актуалізація історичної цінності території.
Архівні креслення, листи мешканців та плани 1930-х років – як ми інтегруємо історичні джерела в сучасні рішення.
Пошук слідів: що ми знаходимо
Перш ніж ми вживаємо будь-яких заходів на місці, ми починаємо з історичного дослідження — часто за кілька місяців. Ми заглиблюємося в державні архіви, музейні колекції, архітектурні бюро, приватні сімейні фонди та навіть старі газети.
Серед матеріалів, які ми зазвичай виявляємо:
В Alter ми не романтизуємо минуле, але поважаємо його. Ми ставимося до історичних матеріалів як до орієнтирів для розумного та відповідального дизайну, а не як до обмежень.
Ми застосовуємо цю інформацію кількома способами:
В одному з наших нещодавніх проектів ми виявили повний комплект намальованих від руки планів поверхів 1937 року, захований у регіональному архіві. Плани включали унікальні вентиляційні шахти та вигнуті форми балконів, які були повністю втрачені під час повоєнної реконструкції.
Використовуючи їх, ми змогли:
Чому цей підхід важливий
Залучення історичного контексту до реконструкції не лише етично, а й стратегічно:
Це додає довгострокову цінність, зберігаючи автентичність
Це зміцнює довіру громадськості, особливо в громадах, які часто відчувають себе витісненими новими забудовами
Це відповідає принципам ESG: культурна відповідальність є частиною соціальної стійкості
Це дозволяє нам диференціювати нашу роботу на переповненому ринку нерухомості
З архіву в майбутнє
Те, що ми знаходимо в архівах, не просто технічне. Це емоційно, багатогранно та часто несподівано.
Записка, написана на кресленні, підпис на балці, ім'я, вирізьблене на сходах — усе це стає підказками в нашому процесі реставраційних інновацій.
В Alter Development ми віримо, що найкраще майбутнє для міст починається з уважного прислухання до їхнього минулого — і відновлення не лише структур, а й безперервності.