Історія цього будинку пов'язана з історією району, який близько 150 років тому був околицею міста Харкова — Шатилівки, названої на честь відомої резиденції пані Шатилової.
Колись периферія, тепер він вважається бажаним районом з дорогою нерухомістю через близькість до Центрального парку, зелених гаїв та озер Саржинського Яру.
У 19 столітті одним з найбільших поміщиків цієї місцевості був фотограф Василій Досєкін. Відкрив одну з перших фотостудій у Харкові в 1857 році. Крім портретів жителів, він зробив фотографії, що зображують краєвиди міста наприкінці 1850-х і початку 1860-х років - невеликі зображення сепії розміром 5х8 сантиметрів, наклеєні на картоні.
Фотостудія користувалася великою популярністю. Досекин оснастив його найсучаснішим обладнанням і в якийсь момент перейшов з калотипів на процес колодіону з мокрою плитою, що дозволило йому досягти набагато кращої якості. За свої портрети він отримав численні нагороди, в тому числі медаль на фотовиставці в Берліні. Серед портретів був один з ключових харківських архітекторів Олексій Бекетов.
Гроші від успішного фотобізнесу Досекина були вкладені в придбання кількох земельних ділянок у Саржинському Яру та будівництво цегляної фабрики.
Його дочка Марія Шатилова успадкувала резиденцію (дачу) і більшу частину земельних ділянок в цьому районі. Вона розпродала б інші ділянки для будівництва. Незабаром були побудовані інші будинки, утворилися вулиці, а мікрорайон отримав назву Дача Шатилова.
Не так багато будівель від цієї історичної забудови залишилося до наших днів. Однак деякі досі стоять, як будинок в стилі модерн на вулиці Шатилівській 19, побудований на початку ХХ століття.
Наскільки відомо, Фанинський провулок з'явився на картах міст у 1916 році. Це вже було бажаним місцем завдяки близькості до Центрального парку: оголошення підкреслювали потенціал сусідньої з парком нерухомості та можливість облаштування комерційних приміщень у будинках.
Ще один етап архітектурного розвитку Шатилівки приходить з першою українською авіакомпанією — Укрповітрошляхом, створеною в 1923 році. На місці іподрому був побудований аеропорт з ангаром і майстернями. Пізніше майстерні трансформувалися в Харківський авіаційний завод. Деякі вулиці отримали нові назви - Авіація, Червоний Авіатор - це остання сторінка промислового прогресу міста. Відповідно, для працівників авіації були побудовані стандартизовані двоповерхові будинки.
Проекти слідували за західним садовим міським рухом, пропагуючи малоповерхове житло, відокремлене від зелених поясів. Концепція припускає, що громади містять пропорційні резиденції, промисловість та сільськогосподарські площі. У середині 1920-х років навколо Харкова було побудовано кілька «садових міст» — зі стандартизованими одно- або двоповерховими будинками, що містили від двох до чотирьох квартир. Планування кардинально відрізнялося від попередніх, закритих і дещо хаотичних блоків великих багатоповерхових будинків.
На жаль, у Шатилівці збереглися лише три з цих невеликих таунхаусів — єдиний залишився у відносно первозданному стані. Решта були знесені на користь нових багатоповерхових житлових кварталів.
Подібні містечка з двоповерховими будинками для робітників були засновані на проектах Аркадія Лангмана і побудовані в районі Лиса Гора — громади Червоний Жовтень. Ті збірні дерев'яні будинки мали риси спрощеного європейського модернізму, але увага, приділена структурній складовій проекту, вже наблизила їх до конструктивізму. Таунхауси Лангмана досі збереглися.
Ще одна серія стандартизованого житла для робітників була побудована в 1923—1924 роках за проектом архітектора Віктора Троценка - близько трьох десятків двоповерхових цегляних котеджів, кожен з яких містить чотири квартири, з невеликими прилеглими садами. Будинки були підключені до електрики, води та каналізації. Спочатку нагрівався дров'яними печами, газ був підключений після Другої світової війни. Ці будівлі тепер мають статус пам'яток архітектури і їх можна знайти біля станції метро «Захисників України».
Таунхаус на Фанинському 3Б був одним із тих, що збереглися, але були переобладнані. Можна уявити, як він виглядав у порівнянні зі своїм колишнім близнюком, розташованим поруч.
Будинки досить прості стилістично, але мають риси модернізму. Фасади з відкритої червоної цегли прикрашені бетонними смугами. Вертикальна засклена сходова клітка, що з'єднує два поверхи, трохи поглиблена в фасад, свідчить про тенденцію до конструктивізму.
У 2000-х роках будинок був перебудований, доданий третій поверх, а фасад втратив свої прикраси та характерні конструктивні елементи.
У 2021 році компанія Alter Development завершила реконструкцію будинку за новим проектом Євгенія Босенка та Олександра Струліова з архітектурної практики О.С.А.
Завданням архітекторів була робота з будівлею після попереднього ремонту. Таким чином, новий дизайн успадкував структурну основу та висоту, але звичайний білий оштукатурений фасад був повністю переосмислений. Він обрамлений решіткою з вертикальних панелей кольору лісового горіха, що надає об'єму більше легкості. Ритм панелей змінюється, щоб фасад не виглядав одноманітно.
Темна облицювання візуально відрізняє цокольний поверх. Головний вхід зліва врівноважений відкриттям тераси на верхньому поверсі праворуч.
